Міністерство освіти і науки України

Управління освіти, науки,молоді та спорту

Кіровоградської облдержадміністрації Кіровоградська

Мала академія наук учнівської молоді

 

                                                                            Відділення:мовознавство

                                                                            Секція:англійська мова

 

СТРУКТУРНО - СЕМАНТИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ

ТОПОНІМІВ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

Роботу виконала:

                                                         Потапова Юлія Сергіївна,

                                                         учениця 11класу

                                                        ОНЗ « Петрівський НВК «Дош-

                                                        кільний навчальний заклад –

                                                        загальноосвітня школа I–IIIступенів»

                                                         Науковий керівник:

                                                        Петрова Олена Олександрівна,

                                                         вчитель англійської мови

                                                         ОНЗ « Петрівський НВК «Дош-

                                                         кільний навчальний заклад –

                                                         загальноосвітня школа I –IIIступенів»

 

м.Кропивницький  - 2018

                                                               ТЕЗИ     

науково – дослідницької роботи на тему:

«Структурно-семантичні характеристики топонімів в англійській мові»

Автор:Потапова ЮліяСергіївна,слухач секції «Англійська мова» Кіровоградської

МАНУМ ,учениця 11класу ОНЗ «Петрівський НВК  «Дошкільний   навчальний заклад – загальноосвітня школа I – III ступенів».

Науковий керівник; учитель англійської мови ОНЗ «Петрівський НВК «Дошкільний   навчальний заклад – загальноосвітня  школа I – III ступенів» Знам'янської районної ради Кіровоградської області Петрова О.О.

Дана робота містить теоретичні та практичні матеріали щодо походження топонімів в англійській мові та їх структурно-семантичних характеристик.

Мета дослідження-розкрити поняття «топоніми», дослідити їх структуру, проаналізувати топоніміку англійської мови на прикладі топонімії Англії.

Об'єкт дослідження –топоніми в англійській мові.

Предмет дослідження –походження топонімів та їх розвиток, місце топоніміки в лексиці, класифікація топонімів та їх структурно-семантичні характеристики.

Актуальність дослідження полягає в тому,що, не дивлячись на довгу історію досліджень англійської топоніміки, все ще залишається значна кількість проблем щодо їх тлумачення, а топоніміці не приділяється значної уваги в процесі вивчення англійської мови.

Топоніміка-наука, що вивчає географічні назви, їх походження, смислове значення, розвиток, сучасний стан, написання та вимову. Топоніміка є науковою дисципліною,  яка використовує дані з трьох областей знань: географії, історії, лінгвістики.

В ході дослідження було виявлено, що топоніми надаються населенню певної території, а це  дозволяє встановити, що на цій території колись проживав народ, який відрізняється від того, який проживає там на теперішній час.Топоніми часто описують територію з точки зору тих народів,які колись населяли ту чи іншу місцевість.

За семантикою можна вирізнити три типи англійських місцевих назв: народні назви, хабітативні назви, і топографічні назви, які описують якусь рису ландшафту.

Дослідження проводилося в області розгляду  англійських топонімів,  полягало у проведенні аналізу  структурно – семантичних характеристик топонімів. Для більш успішного дослідження було детально розглянуто  загальне поняття про топоніми, їх класифікацію та історію походження.

Отже,у ході написання роботи ми спробували проаналізувати топоніміку англійської мови на прикладі топонімії Англії, а також структуру топоніміки англійської мови. Ми також розглянули загальні поняття про топоніми, проаналізували місце топоніміки в лексиці, дослідили класифікацію топонімів  та порівняли структуру англійських топонімів на прикладі топонімії Англії.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП .................................................................................................. ……..5

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНЕ ПОНЯТТЯ ПРО ТОПОНІМИ…………………………8

  1.1Поняття про топоніми…………………………..…........................................8

       1.2 Підходи до класифікації топонімічної лексики…………………………9

РОЗДІЛ 2. ТОПОНІМИ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ………………………………13

2.1 Топоніми в англійській мові на прикладі топонімії Англії…………13

        2.2  Три типи англійських місцевих назв…………………………………...14

        2.3  Різні мовні джерела топонімів………………………………………….15

        2.4 Структура англійських топонімів……………………………………….16

        2.5 Етимологія англійських топонімів………………………………………19

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………...22СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………………27ДОДАТКИ………………………………………………………………………….30

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Географічні назви певної території мають неабияке смислове значення. Саме через місцеві назви прослідковується історія певної території - історія мов, якими на ній розмовляли, народів та етносів, що на ній проживали, культур, які на ній існували. Саме лінгвістичний аспект топоніміки і становить для нас основний інтерес. Топоніміка - одна з тих наукових галузей, де безпосередньо перетинаються мовознавство, історична наука, культурологія, етнографія, і географія. Вивчаючи склад географічних назв, ми відкриваємо не тільки старі та прадавні назви, але й спостерігаємо історію тої чи іншої місцевості, території, країни у комплексі,загалом.

В процесі вивчення англійської мови основний інтерес для нас становить, насамперед, англійська топоніміка.

Кожна країна, будь-який народ, всяка місцевість мають притаманні лише їм умови розвитку, які виступають їхніми характерними рисами, надаючи їм щось особливе, незвичайне, неповторне. Кожна мова містить у своєму лексичному складі слова,які належать до національної лексики, не маючи ані аналогів, ані еквівалентів вінших мовах. Такі слова або словосполучення називають безеквівалентною лексикою.

Велика Британія – давня земля з великою історією. Вона була сформована тисячі років тому; перші люди,  які прийшли до Британії та Ірландії, прийшли пішки. Ці люди не були "англійцями", "ірландцями", "шотландцями" або "валійцями" – усе це прийшло набагато пізніше, перед тим, як прийшли римляни. Весь острів був однією великою мішаниною різних племен. Після римлян англи і сакси створили цілу мережу різних королівств. Потім туди прийшли нормани та інші. Всі ці люди намагалися осісти на певній території, будувати села і міста,  даючи їм імена. Вивчаючи історію та географію Англії , ми дивувалися, чому в них є так багато міст та інших географічних предметів  із закінченнями, як ­don/ - ton/ -ford/ -ham/ portта інші, та чи прив’язані назви цих міст до місцевості, на якій вони знаходяться.

У нашому дослідженні ми розглядатимемо географічні назви у англійській мові, як вагому частину безеквівалентної лексики.Топонім розуміється як узагальненаназва будь-яких топооб'єктів від великих географічних назв і адміністративно-територіальних районів до дрібних внутрішньоміських об'єктів.

Топоніміка - наука, що вивчає географічні назви, їх походження, смислове значення, розвиток, сучасний стан, написання і вимову. Топоніміка є інтегральною науковою дисципліною, яка розташована на стику трьох наук івикористовує дані з трьох областей знань цихнаук: географії, історії та лінгвістики. В процесі вивчення англійської мови основний інтерес для нас становить, насамперед, англійська топоніміка. Дослідження топоніміки Британії і, зокрема, Англії дає уявлення про багату історію народів та культур, що існували на території сучасної Великобританії, і нерозривно пов'язане із дослідженням історії англійської мови взагалі.

Актуальність дослідження полягає у тому, що, не дивлячись на довгу історію досліджень англійської топоніміки, все ще залишається значна кількість проблем їх тлумачення, а топоніміці взагалі не приділяється значної уваги в процесі вивчення англійської мови.

Мета роботи полягає у вивченні топоніміки англійської мови (на прикладі топонімії Англії), структури топоніміки англійської мови. Поставлена мета зумовлює розв'язання таких завдань:

-         розглянути загальні поняття про топоніми;

-         проаналізувати місце топоніміки в лексиці;

-         дослідити класифікацію топоніміки в лексиці;

-         порівняти структуру англійських топонімів на прикладі топонімії Англії.

Об'єкт дослідження – англійські топоніми.

Предмет дослідження –проаналізувати походження топонімів,розглянути їх структурно-семантичні характеристики.

Для розв’язання поставлених завдань застосовано комплексну методику дослідження. У роботі використовуються такі методи дослідження:

·        загальнотеоретичний – для всебічного огляду питання, що розглядається;

·        метод аналізу і синтезу – для проблеми пошуку, розробки гіпотез, завдань    дослідження, для підведення підсумків дослідно-пошукової роботи, формулювання висновків;

·        методика безпосередніх складників – для подання та аналізу словотвірної   структури слова та словосполучення у вигляді складових елементів;

·        метод узагальнення – для встановлення структурно-семантичних характеристик топонімів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ЗАГАЛЬНЕ ПОНЯТТЯ ПРО ТОПОНІМИ

1.1Поняття про топоніми 

Топонім – власна назва місцевості, регіону, населеного пункту, об'єкту рельєфу, будь-якої частини поверхні Землі, тобто географічна назва.Топоніми, тобто назви місць, часто даютьсянаселенням певної території, для якої кожний з топонімів має смислове значення. Це дозволяє встановити, наприклад, що на певній території колись проживав народ, що відрізняється від того, який живе там на теперішній час. [2, с.35]

Таким чином, топоніми часто описують територію з точки зору тих народів, які колись населяли ту чи іншу місцевість. Топоніми є продуктами соціального пізнання. Вони виникають у процесі освоєння об’єктивних явищ вгеографічному середовищі і етномовному складі населення. Оскільки географічні назви мають лінгвістичну природу, топоніміка є розділом мовознавства і має тісні зв'язки з: ономастикою – наукою про виникнення та поширення власних назв; історичною лінгвістикою; етимологією – наукою, що займається вивченням походження слів; семантикою; морфологією; фонетикою та діалектологією.Вивченням топонімів займається наука топоніміка[6, с.68].

Топоніміка – наука, що вивчає географічні назви, їх походження, смислове значення, розвиток, сучасний стан, написання і вимову, а також природні та соціальні умови минулого, за яких дані назви виникли. Топоніміка є складовою частиною ономастики – розділу мовознавства, що вивчає місцеві назви [2, с.12].

Топонімія являє собою сукупність географічних назв, які формувалися протягом певного історичного часу. У мовознавстві географічні назви нерідко служать єдиним свідченням давно зниклих мов, а в інших випадках, складаючи частину мовного багатства народу, дозволяють виявити важливі факти історичної фонетики, граматики, словотворення. Сучасні топонімічні дослідження обов'язково базуються на даних археології, історії, географії, палеонтології, без яких топоніміка не мала б необхідного наукового підґрунтя.Географічні назви виконують адресну функцію щодо конкретних географічних об'єктів, а закладена в них інформація містить відомості про форму, величину, властивості цих об'єктів та їх значення в житті людини. [3, с.130].

Для того, щоб пояснити ту чи іншу назву, розкрити її смислове значення і походження, треба отримати інформацію про минуле країни або місцевості, природні умови, склад населення, історичні події тощо.

 

1.2 Підходи до класифікації топонімічної лексики

 

Сьогодні існує кілька схем розподілу географічних назв за категоріями залежно від параметрів класифікації. Єдиної класифікації топонімів, яка влаштовувала б як лінгвістів, так і географів та істориків, на сьогодні не існує [7, с.57].Класифікують топоніми по самих різних ознаках, але найбільш часто по наступним:

• по типу позначення географічних об'єктів (гідроніми, ороніми, дромоніми та інші);
• мовній (російські,маньчжурські, чеські, татарські й інші назви);
• історичній (китайські, слов'янські та інші);
• за структурою:

o    прості;

o    важкі;

o    зіставні

• за площею території.

Географічна класифікація за категоріями об’єктів у найбільш доступному вигляді виконується за об’єктами номінації. О.В.Суперанська виокремлює наступні категорії об'єктів:

ороніми – назви гір (BenNevis,The CheviotHills)

гідроніми – назви водних об'єктів:

·        пелагоніми – назви морів (The North Sea);

·        лімноніми – назвиозер(Windermere, Ullswater, Bassenthwaite Lake);

·        потамоніми – назвирічок (Thames, Severn, Trent,Mersey);

·        гелоніми –назвиболіт (The Fens, Dartmoor);

біоніми – назви представників органічного світу:

·        фітонім – назви представників флори(crowberry, narcissus,beech);

·        зоотопоніми –  назви представників фауни ( least weasel, red fox, rook);

·        ойконіми – назви населених місць:

·        комоніми – назви сільских поселень(L'Anse aux Meadows, Durham);

·        полісоніми – назвиміськихпоселень(Stratford-upon-Avon, Liverpool, Manchester);

·        антропоніми – назви географічних об'єктів, утворених від власного імені людини;

·        хороніми – назвикраїн ,областей(North East England, North West England, East Midlands);

·        теоніми – назвирелігійнихоб'єктів(St Paul's Cathedral);

·        дромоніми – назвидоріг, шляхів(St Paul's Cathedral);

·        урбаноніми – назви міськихоб'єктів( Globe Theatre, Tate Modern, GlasgowBotanic Gardens, Snowdonia National Park).

Більш складною є класифікація за семантичними принципами, коли досліджується змістовне значення топонімів з підрозділом їх на групи. Така класифікація характеризує наявність принципів присвоєння назв, інакше – принципів номінації.[9, с.123]

Семантична класифікація топонімів, розроблена В.Жучкевичем ґрунтується на дослідженні змістовного значення топонімів з  підрозділом їх  на групи:

·        топоніми, повязані з фізико-географічними особливостями місцевості;

·        топоніми, що вказують на місце розташування об’єктів;

üфітотопоніми:

·        за назвами дикорослих рослин(Drosera rotundifolia, Urtica),

·        за назвами культурних рослин(Wheat, rose);

üзоотопоніми;

üтопоніми релігійного і культового походження (StPaul'sCathedral);

üтопоніми меморіального походження (Big Ben);

üантропоніми:

·     утворені від особистих жіночих імен (Сorby),

·     утворені від особистих чоловічих імен(Lincoln);

üтопоніми, пов'язані з відносним часом їх виникнення(York);

üтопоніми, пов’язані з розмірами обєктів(London);

üперенесені топоніми;

üтопоніми, пов’язані з соціально-економічними явищами(Eastbourne);

üетноніми, пов’язані з назвами народів.(Weymouth)[2, с. 116]

Лінгвістична класифікація заморфологічним принципом ґрунтується на вивченні морфології слова, реченні, словосполученні та їх формах. Прикладом такої систематизації є класифікація О.В. Суперанської, створена на матеріалах російської топонімії [Суперанська О.В., 1985; 176]. Російська дослідниця звернула увагу на сучасну морфологію географічних назв, уникаючи історичного розрізу й етимології. Її класифікаційна схема передбачає:

Топоніми-іменники:           

а) суфіксальні назви;

б) безсуфіксальні назви;

Складні топоніми;

Двоскладні слова;

Топоніми-словосполучення;

Топоніми-прикметники:

а) безпрефіксальні;

б) префіксальні;

Ще одним засобом класифікації топонімів є класифікація, що формується за етимологічним принципом, ґрунтується на легкості інтерпретації назви того чи того об'єкта, її походження, словотвірної структури, встановленні вихідного, первинного смислу назви тощо. Однією з найперших класифікацій топонімів за етимологічним принципом була класифікація чеського вченого Франтішека Полоцького, викладена в його праці "Етимологічний розбір чеськословацьких назв” 1834 року.

Під етимологією розуміють походження назв, зіставлення топонімів зі спорідненими словами тієї чи тієї мови. У такій класифікації топоніми поділяються на:

топоніми з ясним етимологічним значенням;

топоніми, зміст яких розкривається в результаті етимологічного аналізу;

топоніми, зміст яких розшифрувати неможливо.

Лінгвістична класифікація, створена за мовним принципом, містить групи топонімів, що розрізняються між собою за мовною належністю. При цьому, чим більше мовне різноманіття певної території, тим складніша топонімічна класифікація їй відповідає.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. ТОПОНІМИ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

2.1 Топоніми в англійській мові на прикладі топонімії Англії

Топоніми в англійській мові вирізняються значним різноманіттям, насамперед, через значне поширення англійської мови в світі. Так, потрібно відрізняти топоніми Англії від топонімів Сполучених Штатів, Канади, Австралії тощо. У цій роботі топоніми в англійській мові будуть розглядатися на прикладі топонімії Англії.

Сам термін "toponym" вперше зустрічається в англійській мові в 1876 році; з того часу він замінив собою термін "place-name" в якості професійного терміну географів [16, с.52].Місцеві назви в Англії походять із різних лінгвістичних джерел.

Топонім Oxford широко відомий, тому його використовують в якості соціально-апробованого стилістично маркованого топоніму. При його функціонуванні у ролі означень іменника, що позначає одухотворене обличчя, топонім не тільки передає рівень освіти зображуваного персонажа, але і його приналежність до заможного привілейованого стану населення. Належність Гатсбі, про який йде мова, до цього стану викликає недовіру оточуючих.Oxford - Великобританії, всесвітньо відомий університет, New Mexicоз Сполучених Штатів Америки, не користується аналогічною популярністю. Поєднання цих різнопланових топонімів несе чітке стилістичне завдання, відбиваючи, з одного боку, недовіру мовця, з іншого - соціально-орієнтовану характеристику Гатсбі [17, с.54].

Топоніми набувають свою образність тільки при наявності будь-яких стилістичних тропів і фігур.

Стилістично марковані топоніми використовуються авторами для характеристики персонажів як прямо, так і опосередковано. Служать свого роду епітетами, або через перерахування висловлюють ставлення автора до  об'єкту,  до його історії (життя персонажа), можуть допомагати у створенні реалістичноїатмосфериподій, надають їм деяку колоритність. У цілому топоніми є чудовими виразними засобами мови [16, с.112].

 2.2Три типи англійських місцевих назв

 

За семантикою можна вирізнити три типи англійських місцевих назв. Перший тип – це народні назви, утворені за самоназвою народу або етносу, що стала назвою їх поселення. Так, наприклад, Ессекс (Essex) означає (територія) східних саксів (East Saxons) [18, с.52].Ці назви, зазвичай, достатньо старі. Другий тип – це хабітативна назва, що може бути як простою, так і складеною. Уік (Wick, Ейвон) – це приклад простої хабітативної назви, що означає "житло, спеціалізована ферма або торгове поселення" [20, с.126]. Складена хабітативна назва – Кросбі (Crosby, Камбрія): "селище, в якому є хрести"[17, с.99]. Хабітативні назви мають якийсь елемент, що позначає місце проживання людей. Третій тип – це топографічні назви, що також можуть бути простими, наприклад, Уаун (Wayne, Хамберсайд), "тряске болото або трясовина" [19, с.115], або складеними, наприклад, Оттершоу (Ottershow, Суррей), що означає "маленький ліс, часто відвідуваний іншими" [23, с.133]. Топографічні назви описують якусь рису ландшафту.

Народні назви – невеликий, але значний тип місцевих назв. Багато з них залишаються як назви важливих адміністративних одиниць сучасної Англії. Вони стали місцевими назвами тому, що перейшли від народу, який вони називали, до території проживання цього народу. Так, наприклад, Саффолк (Suffolk) – це "south folk", південний народ (англів) [Reaney]; Дорсет (Dorset) – "поселенці на Дорні", де Дорн, в свою чергу – скорочена форма давньоанглійської назви Дорчестера (Dorchester) [22, с.199]. Уессекс (Wessex) –  "the west Saxons", західні сакси [19, с.54]; а Нортумберленд (Northumberland) – це "люди із півночі від річки Хамбер" [Reaney]. Назви деяких менш видатних народів також продовжують існувати в місцевих назвах. [15, с.53].

 

2.3 Різні мовні джерела топонімів

 

Географічні назви Великобританії надзвичайно багаті й різноманітні в основному через зміни в мові і культурі. Топоніми Великобританії містять елементи, які беруть своє коріння з мов п'яти різних народів – кельтів, римлян, англосаксів, скандинавів, французів. Всі ці народи внесли свій вклад в топоніміку країни і зробили англійські топоніми такими, якими вони є сьогодні.

    Найбільша кількість кельтських топонімів спостерігається на півночі і заході британських островів (особливо Уельс і Корнуолл). У графстві Корнуолл поширеними кельтськими елементами є префікси tre-, pen-, і lan-. В Уельсі –  префікс llan-. У графстві Камбрія кельтські топоніми здебільшого відображають ландшафтні особливості місцевості (напр. Гори Blencathra і Helvellyn). Кельти також дали назви багатьом річкам, таким як Ehen і Cocker [20, с.63]. У Північній Шотландії елементи топонімів мають гаельське походження, наприклад loch (позначення озера). Наведемо кілька прикладів кельтських елементів і їх значень: aber – гирло річки, злиття річок (Aberystwyth, Aberdyfi, Aberdeen, Aberuthven); coombe – низька долина (Woolacombe, Doccombe); glen – вузька долина (Rutherglen, Glenarm, Corby Glen); lan, lhan, llan – церква; село, в якій є церква (Lanteglos, Lhanbryde, Lanercost, Llanbedr Pont Steffan, Llanybydder, Llanwenog, Llannwnen); keth, cheth –  ліс (Penketh, Culcheth)

    Більшість назв географічних об'єктів на території графств Норфолк і Суффолк спочатку дали англосакси [16, с.58]. Староанглійські слова, які вони використовували, дуже численні. Нижче наведені найбільш поширені староанглійські елементи: bourne, burn – струмок (Ashbourne, Blackburn, Bournemouth, Eastbourne); don, den, dun –  пагорб (Abingdon, Bredon, Willesden); ham – ферма (Rotherham, Newham, Nottingham); lea, ley, leigh (від leah) – ділянка землі, очищена від дерев і кущів (Barnsley, Hadleigh, Leigh); tun, ton – обгороджене місце, ферма (Tunstead, Brighton, Coniston); well – колодязь, джерело (Elmswell, Bakewell); weald, wold – височина, вкрита лісом (Wealdstone, Stow-on-the-Wold, Southwold) [14, с. 29].

Ще одним джерелом топонімів стала древньо-скандинавська мова, якою розмовляли Вікінги. Наведемо найбільш поширені скандинавські елементи: bost –  ферма (Leurbost); by – поселення, село (Grimsby, Tenby); dale від dalr – долина (Rochdale, Saxondale, Airedale); firth – вузька морська затока, бухта (Burrafirth, Firth of Forth); gill, ghyll – ущелина, вузький яр (Gillamoor, Garrigill, Dungeon Ghyll); thwaite, twatt – ліс, вирубаний під житлові будівлі, ділянка землі (Huthwaite, Twatt); lundr, lund – лісок, гай (Lundwood) [23, с.258].

Отже, слід зазначити, що топоніми Великобританії походять з п'яти мов. Тому топоніміка Великобританії  така різноманітна.

2.4 Структура англійських топонімів

Досліджуючи структуру  англійських топонімів, Белєнська В.Д. поділяє їх на: прості, складені та складні (основа + топонімічний суфікс або основа + основа).А.H. Smith пропонує розрізняти ті самі одиниці на : прості, складні та ті, що утворені шляхом афіксації [2, с.41]. Тут ми можемо спостерігати схожість класифікацій, що свідчить про уніфікованість морфологічного принципу розмежування власних географічних назв.  Прості складаються із одного елемента; складені – із двох або трьох.

Прості назви – це, зазвичай, назви місцевого походження, що застосовувалися до однієї видатної риси ландшафту, наприклад, пагорба, долини, або залишків доісторичного або римського форту. Інші прості назви існують тому, що колись вони були поодинокою фермою або залежною територією близького села або фермерського господарства. В цьому випадку, місцеві жителі не бачили сенсу у більш точній ідентифікації місця.

Складені назви творюються із прикметникового елементу та хабітативного або топографічного елементів. Вони становлять більшість місцевих назв в Англії [13, с.67].

Перший тип – це народні назви, утворені за самоназвою народу або етносу, що стала назвою їх поселення. Так, наприклад, Ессекс (Essex) означає "(територія) східних саксів (EastSaxons)" [20, с.15]. Ці назви, зазвичай, достатньо старі.

Другий тип – це хабітативна назва, що може бути як простою, так і складеною. Уік (Wick, Ейвон) – це приклад простої хабітативної назви, що означає "житло, спеціалізована ферма або торгове поселення" [20, с.18]. Складена хабітативна назва –Кросбі (Crosby, Камбрія): "селище, в якому є хрести" [20, с.98]. Хабітативні назви мають якийсь елемент, що позначає місце проживання людей.

Третій тип – це топографічні назви, що також можуть бути простими, наприклад, Уаун (Wayne, Хамберсайд), "тряске болото або трясовина" [20, с.100], або складеними, наприклад, Оттершоу (Ottershow, Суррей), що означає "маленький ліс, часто відвідуваний іншими" [20, с.102]. Топографічні назви описують якусь рису ландшафту. Топографічні назви стали з часом позначати близьке поселення.

Народні назви – невеликий, але значний тип місцевих назв. Багато з них залишаються як назви важливих адміністративних одиниць сучасної Англії. Вони стали місцевими назвами тому, що перейшли від народу, який вони називали, до території проживання цього народу.

Народна назва, що містить елемент "saete"–"поселенці", або "folc"– "народ", зазвичай є часткою більшої групи. Так, наприклад, Саффолк (Suffolk) – це "southfolk", південний народ (англів) [23,с.59]; Дорсет (Dorset) – "поселенці на Дорні", де Дорн, в свою чергу – скорочена форма давньоанглійської назви Дорчестера (Dorchester) [20,с.122]. Складені англійські хабітативні назви зазвичай закінчуються елементом, що позначає поселення людей. Двома найбільш поширеними староанглійськими елементами цього типу є "tun" –"обгорожене місце, ферма, селище, маєток" [8, с.63], та "ham"– "садиба, селище, маєток" [8, с.73]. "Ham" вважається більш старою формою, але вона не використовувалася однаково на всій території Англії і часто плутається із "hamm" [Gelling]. "Ham" рідко поєднується із топографічними елементами, наприклад “clif” (cкеля), “ea” (річка), “hyll” (пагорб), “mersc” (болото), “mor” (трясовина) та "ofer" ("над", сучасне "over") [11, с.101]. "Tun" – найбільш поширений хабітативний елемент староанглійської мови. Він спочатку означав "огорожа, ферма", але потім став означати також "селище, хутір", а в назвах, створених після норманського завоювання, міг означати "маєток" [15, с.122].

Перший елемент у типовій хабітативній назві – прикметниковий. Прикметникові елементи походять із широкого асортименту слів: особових імен, народних імен, прикметників, що позначають вік, розмір, колір, або ситуацію, напрямок; топографічні елементи, включаючи річки; рослини, дикі та свійські тварини. Із особових імен ми маємо місцеві назви, такі як Хільдершем (Hildersham, Кембріджшир), що означає "житло чоловіка, якого звуть Хільдрік" [11, с.103].Хабітативні назви із назв тварин включають в себе Шіпдхем (Shipdham, Норфолк) від стад овець [11, с.105], та Фокстон (Foxton, Кембріджшир) від присутності лисиць [11, с.109].

Топографічні назви – третій основний тип англійських місцевих назв. Спочатку це були назви елементів ландшафту. В ранніх англосаксонських документах це позначувалось постановкою староанглійського прийменника "жt", або латинського "ad" перед місцевою назвою [8, с.49]. Так, Стретфорд-он-Ейвон (Stratford-upon-Avon) зустрічається у документі 691 року як "Жtstretfordж", що означає" (поселення) на переправі, де римська дорога пересікає річку” [Ekwall].

Топографічні назви, що містять особисте ім'я, включають в себе Едгмонд (Edgmond, Шропшир) – "пагорб чоловіка на ім'я Екгмунд" та Едінгейл (Edingale, Стаффордшир) –"глушина сім'ї або послідовників чоловіка на ім'я Еадін" [8]. Блекмур (Blackmoor, Гемпшир) –"темного кольору озеро" [11, с.59], та Грінлоу (Grinlow, Дербішир) –"зелений пагорб" [11, с.69] є прикладами топографічних назв, що містять кольори. Приклади типів грунтів — Клейхенгер (Clayhanger, Західний Мідленд), "глиняний схил, що поріс деревами" [11, с.39], та Стенфілд (Stanfield, Норфолк) – "кам'яниста відкрита місцевість" [7,с.95].

 

 

2.5 Етимологія англійських топонімів

        Етимологія – розділ знань порівняльно-історичного мовознавства, який вивчає походження слів мови; сукупність прийомів дослідження, спрямованих на з'ясування походження слова, а також сам результат цього з'ясування.

В етимології застосовують ряд методів для вивчення походження слів:

·         порівняльно-історичний метод, основою якого є реконструкція (відтворення) звукових форм і значень, спільних для зіставних слів і морфем як декількох мов (зовнішня), так і однієї мови (внутрішня реконструкція).

·         дослідження семантичних змін.

Англійська мова запозичила багато лексики з різних мов в різні історичні епохи.Наймасовіший потік запозичень – середньовічний[16, с.68], після нормандського завоювання, з старофранцузскої мови; в результаті цього майже половина англійського словника має романські корені.

Перші місцеві назви в Англії - це досить невелика кількість назв, що можуть бути навіть докельтського походження, включаючи назви річок Кольн (Colne), Хамбер (Humber), Ітчен (Itchen), Оус (Ouse) та Вей (Wey).

Наступними по давності йдуть бриттські назви, що використовувалися бриттами. Вони нерівномірно розподілені по Англії.  На сході збереглися лише назви великих річок, таких як Темза (Thames) та Йєр (Yare), та важливих римських міст, таких як Лондон, Йорк та Лінкольн. Далі на захід, деякі маленькі річки, пагорби, ліси та поселення все ще зберігають назви кельтського походження.

Деякі романо-британські місцеві назви збереглися в якості першого елементу у складеній назві із давньоанглійським елементом "ceaster”, що насправді походить із латинського "castra” (табір). Прикладами є Манчестер (Manchester, Ланкашир), від британського "Mamucion”, Уроксетер (Wroxeter, Ланкашир) від "Viroconion”, та Уінчестер (Winchester, Гемпшир), від "Venta Belgarum”. Інші британські назви збереглися у древніх записах, але були замінені назвами староанглійського походження. Вони включають в себе річки Хайл (Hyle) та Лаймен (Limen), та британську назву Кентербері (Canterbury) - "Durovernon” [Reaney, 1960; 77-80].

Переважна більшість англійських місцевих назв походить із давньоанглійської мови. Поява англо-саксів викликала численні порушення у номенклатурі місцевих назв Англії. Назви давньоанглійського походження відносяться до усіх трьох типів місцевих назв. Народні назви використовувалися у ранніх стадіях англо-саксонського заселення. Хабітативні та топографічні назви формувалися протягом усього англосаксонського періоду.

Більшість скандинавських місцевих назв в Англії - хабітативні. Значну частину них становлять складені назви, що закінчуються на "by" та "thorp»Скандинавські хабітативні назви зазвичай формуються із давньоскандинавських особових імен, але існує невелика кількість таких, що містять англійські або ірландські імена. Типовими є Кеттлторп (Лінкольншир), що містить давньоскандинавське ім'я Кетіл (Ketil) [Mills, 1991; 194], та Асенбі (Asenby) (Північний Йоркшир), що містить ім'я Ейстеінн (Eysteinn) [Mills, 1991; 13]. Староанглійське ім'я Балдгер (Baldhere) спостерігається в Балдерсбі (Baldersby) у Північному Йоркширі [Mills, 1991; 21].

Давньоскандинавська та староанглійська мови мали багато слів зі схожим звучанням та схожим значенням.Давньоскандинавські відповідники заміщувались староанглійськими елементами в деяких назвах. Наприклад, Стайнтон (Stainton) - скандинавізована форма від "Стантон" (Stanton) [Ekwall, 1960; 436], і обидві форми мають спільне значення - "tun (селище) на кам'янистій землі" [Ekwall, 1960; 382]. Давньоскандинавська мова також викликала фонетичні зміни у суто англійських місцевих назвах. Хоча давньоскандинавська та староанглійська мови споріднені, деякі англійські звуки викликали проблеми у скандинавів.

Багато нових французьких назв були складеними назвами за схемою, що демонструє, наприклад, Бюмон (Beaumont) - "чарівний пагорб" та Бюшеф (Beauchief) - "чарівний мис" [Mills, 1991; 28]. Інші були французькими місцевими назвами, що були перенесені та надані англійським місцям, такі як Річмонд (Richmond) та Гросмонд (Grosmont).

Норманський вплив спостерігається у багатьох назвах, що містять "ceaster”, де "с" було замінено на "ch”, наприклад в "Gloucester”, а "t" - на "st”, як в "Exeter” в Девоні.

Дослідження, проведені в порівняльно-історичному мовознавстві, дозволили досить точно визначити територію формування кількох десятків первинних етносів, переважна частина яких або під впливом різних природних та історичних обставин розвинулися в сучасні нації, або, незважаючи на ці обставини, утримали свою етнічну окремішність до теперішнього часу. Сліди їх перебування на територіях давніх поселень часом збереглися у вигляді топоніміки або мовного субстрату, про що вже йшла мова.

 ВИСНОВКИ

 

У роботі подана спроба проведення дослідженняструктурно-семантичних характеристик топонімів в англійській мові.

Дослідження проводилося в області розгляду  англійських топонімів,  полягало у проведенні аналізу  структурно-семантичних характеристик топонімів. Для більш успішного дослідження було детально розглянуто  загальне поняття про топоніми, їх класифікацію та історію походження.

Ми  можемо сказати, що кожна країна, будь-який народ, місцевість мають притаманні лише їм умови розвитку, які виступають їхніми характерними рисами, надаючи їм щось особливе, незвичайне,неповторне. Кожна мова містить у своєму лексичному складі слова,які належать до національної лексики, не маючи ані аналогів, ані еквівалентів в інших мовах.

Велика Британія  – давня земля з великою історією. Вона була сформована тисячі років тому. Вивчаючи історію та географію Англії, ми дивувалися, чому в них є так багато міст та інших географічних предметів  із закінченнями, як ­don/ - ton/ -ford/ -ham/ -port та інші, чи прив'язані назви цих міст до місцевості, на якій вони знаходяться.

Отже, топоніміка – наука, що вивчає географічні назви, їх походження, смислове значення, розвиток, сучасний стан, написання і вимову. Топоніміка є інтегральною науковою дисципліною, яка розташована на стику трьох наук і використовує дані з трьох областей знань цих наук: географії, історії та лінгвістики.

В процесі вивчення англійської мовиосновний інтерес для нас становить, насамперед, англійська топоніміка. Дослідження топоніміки Британії і, зокрема, Англії дає уявлення про багату історію народів та культур, що існували на території сучасної Великої Британії, і нерозривно пов'язане із дослідженням історії англійської мови взагалі.

Власні імена займають значне місце в складі лексики будь-якої мови, в тому  числі і англійської. Вони служать для найменування людей, тварин, об`єктів матеріальної і духовної культури, а також географічних і космічних об`єктів різних класів. Специфіка власних імен давно привернула увагу дослідників: географів, істориків, лінгвістів. Їх своєрідність привела до того, що власні імена почали  вивчатися в  особливій галузі мовознавства – ономастиці, до складу якої входять: антропоніміка, космохіміка, зооніміка, ктематоніміка, топоніміка.

Отже, топонім – власна назва місцевості, регіону, населеного пункту, об'єкту рельєфу, будь-якої частини поверхні Землі, тобто географічна назва. Топоніми, тобто назви місць, часто даються населенням певної території,для якої кожний з топонімів має смислове значення. Це дозволяє встановити, наприклад, що на певній території колись проживав народ, що відрізняється від того, який живе там на теперішній час.

Таким чином, топоніми часто описують територію з точки зору тих народів, які колись населяли ту чи іншу місцевість. Топоніми є продуктами соціального пізнання. Вони виникають у процесі освоєння обєктивних явищ вгеографічному середовищі і етномовному складі населення. Оскільки географічні назви мають лінгвістичну природу, топоніміка є розділом мовознавства і має тісні зв'язки з: ономастикою – наукою про виникнення та поширення власних назв; історичною лінгвістикою; етимологією – наукою, що займається вивченням походження слів; семантикою; морфологією; фонетикою та діалектологією. Вивченням топонімів займається наука топоніміка.

Сьогодні існує кілька схем розподілу географічних назв за категоріями залежно від параметрів класифікації. Єдиної класифікації топонімів, яка влаштовувала б як лінгвістів, так і географів та істориків, на сьогодні не існує. Класифікують топоніми за різними ознаками, але найчастішеза наступними:

• по типу позначення географічних об'єктів (гідроніми, ороніми, дромоніми та інші);
• мовній (російські,маньчжурські, чеські, татарські й інші назви);
• історичній (китайські, слов'янські та інші);
• за структурою:

o    прості;

o    важкі;

o    зіставні

• за площею території.

Географічна класифікація за категоріями об’єктів у найбільш доступному вигляді виконується за об’єктами номінації.  Виокремлюють наступні категорії об'єктів:ороніми, гідроніми(пелагоніми, лімноніми, потамоніми, гелоніми),  біоніми (фітоніми, зоотопоніми), ойконіми (комоніми, полісоніми), антропоніми (хороніми, теоніми, дромоніми, урбаноніми).

Більш складною є класифікація за семантичними принципами, коли досліджується змістовне значення топонімів з послідовним підрозділом їх на групи. Така класифікація характеризує наявність принципів присвоєння назв, інакше – принципів номінації.

Семантична класифікація топонімів, розроблена В.Жуччкевичем, ґрунтується на дослідженні змістовного значення топонімів з послідовним підрозділом їх за групами:

·        топоніми, повязані з фізико-географічними особливостями місцевості;

·        топоніми, що вказують на місце розташування обєктів;

üфітотопоніми:

·        за назвами дикорослих рослин,

·        за назвами культурних рослин;

üзоотопоніми;

üтопоніми релігійного і культового походження;

üтопоніми меморіального походження;

üантропоніми:

·        утворені від особистих жіночих імен,

·        утворені від особистих чоловічих імен;

üтопоніми, пов’язані з відносним часом їх виникнення;

üтопоніми, пов’язані з розмірами обєктів;

üперенесені топоніми;

üтопоніми, пов’язані з соціально-економічними явищами;

üетноніми, пов’язані з назвами народів.

Топоніми в англійській мові вирізняються значним різноманіттям, насамперед, через значне поширення англійської мови в світі. Так, потрібно відрізняти топоніми Англії від топонімів Сполучених Штатів, Канади, Австралії тощо. Місцеві назви в Англії походять із різних лінгвістичних джерел, насамперед через історичні зміни в мовах і культурах, які в різному об'ємі впливали на різні регіони. Топоніми набувають свою образність тільки при наявності будь-яких стилістичних тропів і фігур. При цьому топоніми в свою чергу самі надають цим елементам стилістики особливу образність. Стилістично марковані топоніми використовуються авторами для характеристики персонажів як прямо, так і опосередковано,служать свого роду епітетами, або через перерахування висловлюють ставлення автора до описуваного об'єкту, до його історії (життя персонажа), можуть допомагати у створенні реалістичної атмосфери подій які відбуваються, надають їм деяку колоритність. 

За семантикою можна вирізнити три типи англійських місцевих назв. Перший тип – це народні назви, утворені за самоназвою народу або етносу.Другий тип – це хабітативна назва, що може бути як простою, так і складеною.Народні назви – невеликий, але значний тип місцевих назв. Багато з них залишаються як назви важливих адміністративних одиниць сучасної Англії. Вони стали місцевими назвами тому, що перейшли від народу, який вони називали, до території проживання цього народу.

Топографічні назви Великої  Британії надзвичайно багаті й різноманітні в основному через зміни в мові і культурі. Найбільша кількість кельтських топонімів спостерігається на півночі і заході британських островів (особливо Уельс і Корнуолл). Більшість назв географічних об'єктів на території графств Норфолк і Суффолк спочатку дали англосакси, проте ще одним джерелом топонімів стала древньоскандинавська мова, якою розмовляли Вікінги.

Досліджуючи структуру  англійських топонімів, ми визначили, що їх поділяють на: прості, складені та складні (основа + топонімічний суфікс або основа + основа).

Етимологія – цей термін має принаймні три значення: розділ мовознавства, що вивчає походження слів; науково-дослідну процедуру, спрямовану на розкриття походження слова, а також сам результат цієї процедури.Отже,у ході написанняроботи ми спробували проаналізувати топоніміку англійської мови на прикладі топонімії Англії, а також структуру топоніміки англійської мови. Ми також розглянули загальні поняття про топоніми, проаналізували місце топоніміки в лексиці, дослідили класифікацію топонімів  та порівняли структуру англійських топонімів на прикладі топонімії Англії.

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.      Воробьева И.А. «Язык Земли»//Западно-Сибирское книжное издательство, Новосибирск, 1973 — 151с.

2.      Жучкевич В. А. Общая топонимика / В. А. Жучкевич. – Минск : Высшая школа, 1980 — 288с.

3.      Кононенко П. Свою Україну любіть / П.Кононенко. – К.: Твім інтер, 1996. – 224с.

4.      Методы топонимических исследований: сборник научных трудов (под ред. А. К. Матвеева). – Свердловск : УрГУ, 1983 — 136с.

5.      Мурзаев Э. М. Очерки топонимики. — М., 1974 - 384с.

6.      Подольская Н.В. О развитии отечественной топонимической терминологии - М., 1970 — 278 с.

7.      Подольская Н.В. Словарь русской ономастической терминологии - М.: Наука, 1978 — 248с.

8.      Рылюк Г.Я. Истоки географических названий Беларуси с основами общей топонимики - Минск: Веды, 1999 - 247с.

9.      Суперанская А. В. Имя через века и страны / А. В. Суперанская. – М. : Наука, 1967 — 192с.

10.Суперанская А. В. Что такое топонимика / А. В. Суперанская. – М. : Наука, 1985 — 182с.

11.Стецюк Валентин. 2000. Дослідження передісторичних етногенетичних процесів у Східній Європі. Друга книга. Львів-Київ — 100с.

12.Янко М. Т. Топонімічний словник України: Словник-довідник. — К.: «Знання», 1998 - 432с.

13.Янко М. Методичні поради щодо вивчення топоніміки своєї області — 2000 — 11с.

14.Adams, G.B., Placenames from pre-Celtic languages in Ireland and Britain, 1980 — 110 с.

15.Cameron, Kenneth. English PlaceNames. London: B. T. Batsford, 1961 — 268с.

16.Coates, R, Toponymic Topics - Essays on the early toponymy of the British Isles – 1991 – 144c.

17.Ekwall, Eilert. The Concise Oxford Dictionary of English PlaceNames. 4th edition. Oxford: Oxford University Press, 1960 — 546с.

18.Fellows Jensen, Gillian. Scandinavian Settlement Names in Yorkshire. Copenhagen, 1972 — 406с.

19.Gelling, Margaret. Signposts to the Past. London: J. M. Dent & Sons, 1978 — 256с.

20.Mills, A. D., A Dictionary of English Placenames. New York: Oxford University Press, 1991 — 533с.

21.Nicolaisen, W.F.H.; Gelling, Margaret; Richards, Melville. The Names of Towns and Cities in Britain. London: B.T. Batsford Ltd — 215с.

22.Nicolaisen, W.F.H., Old European names in Britain, 1982 – 42c.

23.Reaney, P. H. The Origins of English PlaceNames. London: Routledge and Kegan Paul, 1960 — 277с.

ОНЛАЙН ДЖЕРЕЛА

1.    http://bibliofond.ru/view.aspx?id=809407

2.    http://ua-referat.com/%D0%A2%D0%BE%D – топоніми як засоби стилістики англійської мови

3.     http://www.nbuv.gov.ua/old_jrn/natural/nvvnu/filolog/2009_6/R7/Myhalchuk.pdf - структурно-словотворчі особливості топонімів

4.     https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%BC%D1%96%D0%BA%D0%B0 – що таке топоніміка

5.     http://ukrefs.com.ua/177135-Toponimy-kak-sredstva-stilistiki-angliiyskogo-yazyka.html - Реферат « топоніми як засоби стилістики англійської мови»

6.     http://en.calameo.com/read/00252321891a0deaabde4

7.     http://www.bestreferat.ru/referat-270607.html - курсова робота - Англійські топоніми

8.     http://77.121.11.9/xmlui/bitstream/handle/PoltNTU/748/%D0%91%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%B7%20%D0%AF.%D0%9C.-%D1 - етимологічні особливості топонімії Великої Британії

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

              ДОДАТОК А

 

Місцезнаходження чи призначення
Рівнина	Берег річки	Гирло річки	Височина, пагорб чи гора	Поселення, село	Табір, фортеця
Закінчення
- den - don	-ford	-mouth	-ton ( від -dun чи -din) -ton (від –tune чи – tuin) -ton ( town)	-ham	-chester -cester -caster -castle -castrum
Swindon, Croydon, Bordon, London, Harpenden	Salford, Winford, Oxford, Bedford, Chelmsford, Romford	Bournemouth, Plymouth, Falmouth, Portsmouth	Warrington, Huyton, Middleton, Swinton, Urmston, Moreton	Altricham, Penworthham, Nottingham, Hailsham, Chesham, Amersham	Manchester, Lancaster, Winchester

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТОК Б

Карта середньовічної Англії

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТОК В

Сучасна Англія

 

 

 

 

Міністерство освіти і науки України

Відділ освіти

Знам'янської районної державної адміністрації Кіровоградської області

Знам'янське територіальне відділення  МАН  України 

 

                                                                                     Відділення: мовознавство

                                                                                     Секція: англійська мова

 

ЛЕКСИКО - СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТЕКСТУ

КУЛІНАРНОГО РЕЦЕПТУ

                                                                                   

 

                                                                          Роботу виконала:

                                                                          Поциба Альона Олександрівна

                                                                          учениця 11 класу

                                                                          Петрівського НВК

 

                                                                            Науковий керівник:

                                                                            Петрова Олена Олександрівна,

                                                                            учитель англійської мови

                                                                            Петрівського НВК

 

 

                                             с. Петрове – 2016

ТЕЗИ

        У роботі «Лексико-семантичні особливості тексту кулінарного рецепту» учениці 11 класу Петрівського НВК Поциби Альони Олександрівни, науковий керівник Петрова Олена Олександрівна, вчитель англійської мови Петрівського НВК, розглянуті питання лексико-семантичних особливостей тексту кулінарного рецепту як особливого типу тексту.

        Вивчення закономірностей, пов’язаних із семантичною і структурною організацією текстів, перетворилося в останні десятиліття в окрему галузь лінгвістики. Але розробка  теоретичних і практичних питань у цій галузі ще далека від завершення. Особливо недостатньо вивченим є такий тип тексту, як кулінарний рецепт. Однак, у зв’язку з збільшенням кількості різноманітних видань з кулінарії, текст рецепту починає привертати до себе підвищену увагу.

       На сучасному етапі дослідження англійської кулінарної лексики уваги потребують питання лексико-семантичного моделювання назв страв, а також розгляд їх лінгвокультурологічних характеристик. Лексико-семантичному розгляду підлягають лексичні одиниці (взяті з кулінарних рецептів) англійської мови, що означають назви страв, тобто «кулінароніми». Група «назви страв» займає одне з провідних місць у системі лексики за багатством і розмаїттям структурно-семантичних і граматичних форм.

       Мета дослідження – виявити особливості такого типу тексту, як кулінарний рецепт.

      Об’єкт дослідження – англійські кулінарні рецепти.

      Предмет дослідження – лексико-семантичні особливості кулінарного рецепту як типу тексту.

      Мета роботи: виявлення лексико-семантичних особливостей такого типу тексту як кулінарний рецепт.

      У лінгвістиці існує безліч підходів щодо питання класифікації типів тексту, що ж стосується кулінарного рецепту, як представника окремого типу тексту, то всі кулінарні рецепти поділяються на кілька основних груп, серед яких можна виділити наступні: холодні страви та закуски, перші страви, другі страви, вироби з тіста, солодкі страви та напої. Кожна із цих груп, у свою чергу, поділяється на кілька підгруп. Кожна підгрупа відрізняється своїми особливими смаковими якостями, способом приготування, інгредієнтами, а також часом вживання.

         У роботі представленні лінгвістичні особливості кулінарного рецепту, відображена його національно-культурна специфіка. Говорячи про структурну організацію, кулінарний рецепт є логічно зв'язаним текстом і складається в основному з декількох речень, мета яких – перерахування послідовності приготування страв. Речення в тексті кулінарного рецепту є наказовими.

         Отже, в даному досліджені була зроблена спроба виявити лексико-семантичні особливості такого типу тексту як кулінарний рецепт.

 

ЗМІСТ

 

ТЕЗИ                                                                                                               2-3

ЗМІСТ                                                                                                             4

ВСТУП                                                                                                            5-7

РОЗДІЛ 1  ТЕКСТ ЯК ОБ'ЄКТ  НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

1.1.Класифікація типів тексту                                                   8-11

 1.2. Переклад кулінарних рецептів                                           12-13

 

Висновки до Розділу 1                                                                                    14

 

            РОЗДІЛ 2   ЛІНГВІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ КУЛІНАРНОГО  РЕЦЕПТУ       

                    2.1. Національно-культурна специфіка кулінарного рецепту 15-17

            

                    3.2. Структурна організація кулінарного рецепту                    18-23

 

 Висновки до Розділу 2                                                                                    24-25

 

            ВИСНОВКИ               

 

             СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ............................................

 

             ДОДАТКИ............................................................................................  

 

                  ДОДАТОК 1………………………………………………………….

 

                 ДОДАТОК 2…………………………………………………………….

 

                 ДОДАТОК 3…………………………………………………………….

                 

                 ДОДАТОК 4… ……………………………………………………………                              

                                                              

                ДОДАТОК 5…………………………………………………………………

           

             

 

 

 

     ВСТУП

 

У тематиці лінгвістичних досліджень мовної номінації актуальним залишається розгляд лексико-семантичних особливостей різноманітних класів лексичних одиниць (Н. Панасенко, Г. Хмара, Я.Браницька, В. Теркулов, Н. Сітяніна та інші).

На сучасному етапі дослідження англійської кулінарної лексики уваги потребують питання лексико-семантичного моделювання назв страв, а також розгляд їхніх лінгвокультурологічних характеристик.

Лексико-семантичному розглядові  підлягають лексичні одиниці (які ми візьмемо з кулінарних рецептів) англійської мови, що означають назви страв, тобто кулінароніми. Група "назви страв" займає одне з провідних місць у системі лексики за багатством та розмаїттям структурно-семантичних і граматичних форм і протягом декількох десятиліть викликає інтерес багатьох лінгвістів. Комплексний аналіз даної групи здійснювався на матеріалі різних мов і в різних аспектах, а саме: лінгвокультурологічному, зіставному, семантико-семіологічному та лінгвокогнітивному. Опис діалектних особливостей лексики харчування, як тієї, що відбиває первинну, наївну картину світу, є представленим у роботах З. Козиревої, Л. Анохіної, Є. Турчина, І. Лутовінової, З. Іскакової, Б. Бушмане, Н. Ганцовської. Ґрунтовний лінгвокультурологічний та культурологічний аналіз англійської, німецької, французької та російської лексики харчування проведено в дослідженнях А. Леонової та Ю. Воробйова.

Російські дослідники І. Міронова, О. Савєльєва та Н. Кацунова фокусуються на виявленні лексико-семантичних та лінгвокогнітивних особливостей кулінаронімів як складової концептосфери "ЇЖА".

Актуальність роботи. Вивчення закономірностей, пов'язаних із семантичною і структурною організацією текстів, перетворилося в останні десятиліття в окрему галузь лінгвістики. Незважаючи на це, розробка теоретичних і прикладних проблем у цій галузі ще далека від завершення. Особливо недостатньо вивченим є такий тип тексту як кулінарний рецепт. Це пов'язано,

перш за все, з приналежністю даного виду тексту до малого інформаційного жанру. Крім того, дослідження тексту кулінарного рецепту в порівнянні з текстом художнього твору раніше не викликало такого величезного інтересу серед філологів. Однак в останні роки у зв'язку зі збільшенням кількості різноманітних видань з кулінарії, текст рецепту починає привертати до себе підвищену увагу. Цим і зумовлена актуальність нашого дослідження.

 Мета роботи полягає у виявленні лексико-сематичних особливостей такого типу тексту як кулінарний рецепт. Поставлена мета зумовлює розв'язання таких завдань:

1)    дати класифікацію типів тексту;

2)    розглянути види тексту кулінарного рецепту;

3)    окреслити національно-культурну специфіку англійської кулінарного рецепту.

4)    визначити структурну організацію англійської кулінарного рецепту;

Об'єкт дослідження –  англійські кулінарні рецепти.

Предмет дослідження – лексико-семантичні особливості кулінарного рецепту як типу тексту.

Матеріалом дослідження слугують англомовні кулінарні рецепти з он-лайн ресурсів.

Для розв’язання поставлених завдань застосовано комплексну методику дослідження. У роботі використовуються такі методи дослідження:

1) загальнотеоретичний – для всебічного огляду питання, що розглядається;

2) метод аналізу і синтезу – для проблеми пошуку, розробки гіпотез, завдань   

дослідження, для підведення підсумків дослідно-пошукової роботи,

формулювання висновків і рекомендацій;

3)  методика безпосередніх складників – для подання та аналізу словотвірної   структури слова та словосполучення у вигляді складових елементів;

4) метод узагальнення – для встановлення структурних  особливостей англомовної кулінарної лексики.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ТЕКСТ ЯК ОБ`ЄКТ  НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

    Під текстом розуміється логічно і структурно організована сукупність висловлювань, що характеризуються єдністю тематики [Скоблікова Є.С. Сучасна російська мова. Синтаксис простого речення. С. 165]. Мовлення як вид людської діяльності завжди зорієнтоване на виконання певного комунікативного завдання. Висловлюючи думки і почуття, людина ставить конкретну мету – щось повідомити, про щось переконати тощо. Існує багато визначень тексту. «Текст – це витвір мовленнєвого процесу, що відзначається завершеністю, об'єктивований у вигляді письмового документа, літературно опрацьований відповідно до типу документа, витвір, який складається із заголовка і ряду особливих одиниць (надфразових єдностей), об'єднаних різними типами лексичного, граматичного, логічного, стилістичного зв'язку, і має певну цілеспрямованість і прагматичну визначеність» (І. Р. Гальперін)                                                                                                                                     

1.1 Класифікація типів тексту. 

Існуючі напрями у класифікації типів текстів різнобічно пов'язані із реальним різноманіттям тих комунікативних умов, у яких може статися формування тексту.

Тексти поділяються на:

- тексти письмові і усні;

- монологічні і діалогічні;

- тексти різних жанрів і стилів;

- різні функціонально-семантичні типи текстів, серед яких традиційно найчастіше виділяються тексти-описи, тексти-розповіді, текст-міркування  ,текст-роздум.                                                                    

    Тексти письмові та усні, монологічні й діалогічні, різняться також своєю логічною послідовністю та мовним оформленням. Так, наприклад, рівень розчленованості тексту залежить від стильової приналежності, жанру та обсягу тексту. Максимальною єдністю володіють твори малих жанрів, особливо тексти коротких інформаційних повідомлень, до яких відноситься і кулінарний рецепт. І навпаки, великі наукові художні твори характеризуються зазвичай  складною структурою. У рамках єдиного задуму в них розвиваються звичайно кілька відносно самостійних тем і ліній викладу.  При цьому в наукових творах зв'язок між окремими частинами логічно мотивований. У художніх творах таке мотивування може бути значно менш виразним, зумовленим не сформульованими безпосередньо естетичними і концептуальними установками автора. Це пов'язано з різноманіттям можливостей сюжетно-композиційної побудови художніх творів. 
Також тексти істотно різняться за рівнем «стандартизації». До таких можна віднести види офіційно-ділових документів.Одні з них взагалі мають на увазі лише заповнення віддрукованих бланків з ідентичним текстом, затвердженими офіційними інстанціями (дипломи, атестати про закінчення навчальних закладів, свідоцтва про шлюб, народження, смерті і т.п.). Інші будуються на основі стандартної схеми (заяви, рецепти). Наприклад, рецепт передбачає такі компоненти як:

1) заголовок;

2) необхідні інгредієнти та їх кількість;

3) спосіб приготування;

4) кількість пропорцій.

Найбільшою творчою свободою оформлення тексту володіє автор художнього твору, хоча відомі обмеження, пов'язані з родом літератури, жанром, впливом художніх традицій, естетичними смаками епохи в цій області. 
Зв'язок між реченнями тексту здійснюється за допомогою різних прийомів і засобів. Найбільш загальними вимогами забезпечення зв'язності тексту  є єдність його теми і логічно мотивована послідовність речень. Така послідовність є найбільш елементарним і в той же час найбільш важливим проявом смислової та структурної організованості тексту.                                                                                                                                                  

Кожен текст повинен мати ряд обов'язкових ознак, про що свідчить походження терміну «текст» (від лат. textus — тканина, з'єднання) - загалом зв'язана і повністю послідовна сукупність знаків. Мовлення як вид людської діяльності завжди зорієнтоване на виконання певного комунікативного завдання. Висловлюючи думки і почуття, людина ставить конкретну мету — щось повідомити, про щось переконати тощо. Існує багато визначень тексту. Наведемо окремі з них:

Найістотнішими текстовими ознаками є (А. П. Загнітко):

-         цілісність;

-         зв'язність;

-         структурна організованість;

-         завершеність.

У сучасному мовознавстві виділилися два підходи у лінгвістичних дослідженнях текстів:

-         функціональна типологія (соціальні функції й мета використання текстів)

-         структурна типологія (внутрішня організація текстів) (М. Р. Львов)

Засобами зв'язку в тексті можуть бути такі елементи, що забезпечують єдність стилю:

Змістові, логічні і психологічні зв'язки: а) єдність місця, часу, дійових осіб; б) зв'язок з минулим і майбутнім (єдність сюжету).

Літературні, риторичні засоби зв'язку: а) прийоми композиції літературного твору (сюжетні лінії, обрамлення тощо); б) дотримання законів жанру (байки, сонету, інтерв'ю і под.); в) побудова компонента тексту як риторичної фігури (анафори тощо).

Лексичні засоби зв'язку: а) вибір вдалого, доречного слова, використання синонімів; б) асоціативний вибір слів; в) займенникові заміни іменників; г) вживання антонімів, професійної, іншомовної лексики; ґ) вживання фразеологізмів; д) слова-узагальнення.

Граматичні зв'язки. Морфологія і синтаксис: а) сполучники, їх повтор; б) співвідносні зі сполучниками займенники, прислівники; в) питальні речення і відповіді на них; г) побудова тексту з однорідними членами речення; ґ) ланцюжковий чи паралельний зв'язок речень; д) вставні одиниці тощо.

Стилістичні зв'язки: а) весь текст витримано в одному стилі; б) відбувається доцільна зміна стилів.

Інтонаційні засоби (усне мовлення): а) інтонація початку і кінця абзацу, відповідні паузи; б) емоційні інтонації, тембр голосу; в) логічні, фразові наголоси, психологічні паузи тощо.

 

1.2.Переклад кулінарних рецептів

На перший погляд може видатися, що перекладати рецепти та меню просто, але це всього лише перше враження. Меню виглядає як звичайний список страв, а кулінарна книга, в свою чергу, як список рецептів із перерахуванням інгредієнтів та простими вказівками до приготування. Після багатьох років роботи над перекладами меню та кулінарних книг, для нас це завдання досі лишається непростим.

Опис страви в меню має представити клієнту її вміст і, до того ж, апетитно звучати. Зробити це не завжди просто. Наприклад, як перекласти певні грецькі страви на англійську мову? У Греції дуже чисельні та популярні страви із восьминога. Скажімо, назву закуски схожої на фрикадельки і приготовленої із восьминога, не можна перекласти як “octopus balls”.  Тож як можна їх назвати? Вибір не великий: fritters, puffs чи croquettes. Проте, жоден із запропонованих варіантів не замінить грецького слова “Chtapodokeftedes” Також, в грецькій кухні багато страв із баклажанів (aubergine)та кабачків (courgettes) і ці слова чудово підходять для англійських страв, але вони відрізняються від американського варіанта – баклажан(eggplant) та цукіні ( zucchini). Інколи, краще транслітерувати грецьке слово, як у випадку із Мусакою (Moussaka) чи тарамасалатою (taramasalata) та додати до нього пояснення.

Наприклад:

Мусака – це шари баклажанів та м’ясного фаршу під соусом Бешамель.

Урешті-решт, певні речі мають бути повністю зміненими. Одного разу, ми мали перекласти рецепт приготування одного з видів грецького хліба, дослівний переклад його назви на англійську був – “Peasant Bread” (“Селянський хліб”). Грецька назва не мала ніякого негативного відтінку, а от англійські слова – несли його в собі. Отож потрібно було знайти інший спосіб передачі сільського характеру хліба, аби уникнути жартів, подібних до цього:”покладіть двох селюків у миску для перемішування”.

Переклад назв страв з французької на англійську не легший. Наприклад, як ви перекладете – “nuage de pommes de terre”? Французькою воно звучить відмінно та апетитно, але як щодо англійського варінта – “cloud of potato”? Теляча печінка із “échalotes aux vieux balsamique” звучить чудово, але у мене є сумніви щодо назви – теляча печінка із “shallots with old balsamic vinegar”, адже слово old не дуже апетитне; я б краще обрав інше, наприклад, “mature”. І мені б точно не хотілось з’їсти на обід – “thickly cut tuna tummy, pink cooked, covered with a sort of crumble…” (переклад назви дуже апетитної французької страви)!

Іншою проблемою для перекладачів страв є повне ігнорування об’єкту перекладу. Як багато людей знає, що таке “homity pie”чи “bulgar” [ще відоме під назвами: bulgur, burghul, bourgouri, pourgouri]? Як вони виглядають? Які вони на смак? І що потрібно робити із “ayam dan tembu satay”? Цю проблему можна вирішити, якщо скористатися спеціалізованими словниками та інтернетом, але я й досі не знайшла що таке “tembu”. Як не крути, але якщо ви ніколи не бачили і не куштували цей продукт – це справжня проблема. І останнє, але не менш важливе: перекладачам, які байдужі до їжі або не люблять іноземні страви, краще не перекладати кулінарію.

Переклад страв – це справжній виклик, але, наприклад, публікація іноземних рецептів англійською мовою, не на багато легше заняття. Компанія Litterae нещодавно видала книгу англійською мовою під назвою “Aubergines”, в ній зібрані рецепти з усього світу. Перш ніж було закінчено набір текстів, потрібно було прийняти серйозні рішення щодо розміру тиражу та мови книги; це дві важливі особливості маркетингу.

Адже норми Британського ринку значно відрізняються від норм ринків США та Канади. Тож ми зв’язалися з дистриб’ютором у США, щоб дізнатися про можливості продажу книги в Америці і ми не були здивовані, коли він порекомендував використати  “eggplant” замість “aubergine”.

Інша річ, яку слід брати до уваги,при публікації кулінарних книг англійською мовою, це термінологія, що використовується в цій галузі. Британці використовують  frying pans в той час як американці – skillets. Британці використовують французький вираз “au bain-marie” для позначення кухонної одиниці, що міститься в контейнері, що у сковорідці з водою, в той час як американці схиляються до “double boiler” [also called double saucepan].

Інгредієнти також можуть створювати проблеми. Певні інгредієнти із екзотичних рецептів, недоступні в Західній Європі і людина має знайти їм замінник, проконсультувавшись із автором книги, чи скориставшись власною уявою. Наприклад, в одному із екзотичних рецептів, опублікованих у книзі “Aubergines” , потрібен інгредієнт – “heart of a banana flower” . Незважаючи на те, що завдяки міжнародній торгівлі, в Європі доступно багато різних продуктів, шанси знайти квітки банана надзвичайно низькі. Щоб вирішити цю проблему потрібно використати продукт, який за своїм смаком та консистенцією схожий до того, який нам потрібен. В цьому випадку підійде серцевина пальми чи яблук.

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1

 

У лінгвістиці існує безліч підходів у питанні класифікації типів тексту. Це пояснюється, насамперед, великою кількістю комунікативних умов, в яких формується той чи інший текст.

 Отже, всі тексти поділяються на монологічні і діалогічні, усні і письмові.

 Так, структурно-змістовна цілісність залежить від стилю, жанру та обсягу тексту. Найбільш складною структурою мають великі наукові художні твори. А найбільша структурно-змістовна цілісність спостерігається саме в творах малого жанру.

 Також тексти поділяються за ступенем свободи оформлення. Тексти офіційно-ділових документів більшою мірою стандартизовані і будуються, як правило, на основі стандартної схеми. Художні ж твори мають вільне оформлення.

 Різниця текстів за принципом приналежності до певного типу і стилю мовлення пояснюється цілями і ситуаціями спілкування.

 У існуючу класифікацію функціональних стилів входять формальна мова, який, у свою чергу, поділяється на: стиль наукової літератури, офіційний, газетний, публіцистичний стиль, а також неформальний мова (розмовний стиль).

 Що ж стосується кулінарного рецепту, як представника окремого типу тексту, то в цьому випадку також є своя класифікація.

 Отже, всі кулінарні рецепти поділяються на кілька основних груп, серед яких можна виділити наступні: холодні страви та закуски, перші страви, другі страви, вироби з тіста, солодкі страви і напої.

 Кожна з цих груп, у свою чергу, поділяється на кілька підгруп. Кожна підгрупа кулінарних рецептів відрізняється своїми особливими смаковими якостями, способом приготування, інгредієнтами, а також часом вживання (вранці, в обід, ввечері).

 

РОЗДІЛ 2

ЛІНГВІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ КУЛІНАРНОГО РЕЦЕПТУ

2.1 Національно-культурна специфіка кулінарного рецепту

У Великобританії більше, ніж в будь-якій іншій європейській країні, збереглася прихильність до усталених здавна традицій, побуту, звичок. Це позначається на багатьох сторонах як матеріальної, так і духовної культури населення.  З кожним роком в процесі нівелювання побуту найбільшу етнічну стійкість зберігає їжа; досі зберігаються і деякі традиційні особливості кухні. Рецепти приготування багатьох страв сягають своїм корінням в глибоке минуле. Найбільшу популярність завоювали англійські м'ясні страви, яким в кулінарії даної країни присвячено близько 18% від всіх рецептів; наприклад, ростбіф, біфштекс, бекон входять в меню ресторанів всіх європейських країн. Вражає не тільки спосіб приготування цих та інших страв англійської кухні, але й оригінальні назви, наприклад, «Pork Fillet A l'Alsacienne», «Pork with Prunes», «Poor Knights», «Poor Mans Goose», «Love In Disguise» , «Blank Manng of Chicken», «Braised Beef And Musrooms», «Baked Gammon in Cider», «Williamsburg Chicken» [Culinarynet.com; Recipearchive.com.].

Однак у робочому середовищі м'ясо подають лише на обід. У будні більше їдять рибу – свіжу або копчену, яку перед вживанням відварюють. Стравам з риби відводиться приблизно 20%. Наприклад, «Herring Stir-Fry (Marguerite Patten)», «Salmon Mousse»,. «Salmon Stuffed Potato Skins», «Baked Flounder». Дуже люблять смажену рибу з картоплею, яку часто продають і їдять прямо на вулиці. Овочі не дуже урізноманітнюють англійський стіл (їм відводиться не більше 5%): найчастіше готують картоплю, ріпу й капусту. Однак круп'яних страв їдять багато. Практично жоден сніданок не обходиться без вівсяної каші або пшеничних, а іноді кукурудзяних пластівців з молоком. Ці страви займають в кулінарії Англії більше 23%: «Derbyshire Oatcakes», «Cornish Pasty» [Гузєєва К.А., трошки Т.Г. Англійська мова. Довідкові матеріали. C.92.].

Національна страва англійців – різні пудинги: м'ясні, круп'яні, фруктові та інші (більше 28%).

М'ясні й круп'яні пудинги подаються як другу страву Mushroom Pudding, Steak And Sausage Pudding Suffolk Fish Pie а солодкі – фруктові і ягідні – на десерт. У Великобританії взагалі їдять багато солодкого: «English Cheese Pie», «English Tea Cake», «Golden Syrup Biscuits», «English Crumpets», «English Crumpets», «English Crumpets», «English Cobblestone Bread», «Groaty Dick Pudding »,« Lemon sauce pudding»,« Lemon CakeMock Devonshire Clotted Cream »,« Moist Chocolate Cake »,« Rock Cakes »,« Roman Pie »,« Yorkshire Pudding ».

У святкові дні стіл англійців стає набагато рясніший. Деякі традиційні страви подають тільки в певні свята. На Різдво, наприклад, обов'язково готують Плам-пудинг і смажать індичку (в Шотландії і на півночі Англії – гусака). Ця страва дуже дорога, тому багато господинь з малозабезпечених сімей змушені купувати різдвяну індичку в кредит [Народи світу: історико-етнографічний довідник. С. 59.].

З напоїв найбільше поширений чай. Його п'ють і за сніданком, і після обіду, і ввечері. Чай заварюють міцним, його п'ють солодким, як правило, з молоком. В останні роки англійці стали вживати досить багато кави. З алкогольних напоїв найбільше п'ють пиво; особливо популярні його сорти – світлий легкий ель і міцний чорний портер. Навіть за межами країни відомі англійські міцні спиртні напої. Багато експортується, наприклад, шотландського національного напою – віскі. Для боротьби з пияцтвом спиртні напої продаються лише в певні години.

Як і в інших країнах, кухня англійців не однорідна. У різних її куточках готують по-різному. Але кращою самі англійці вважають йоркширську кухню. Тістечка з сиром, печеня з баранини, качиний паштет – все це гордість англійського меню. Багато рецептів не змінилися з часів бабусь. Традиційні англійські вироби до чаю: печиво, кекси, вафлі, тістечка.

Безперечно, англійці – прихильники традицій не тільки в кулінарії, а й виборі певних страв протягом усього дня. Так, наприклад, що може бути краще для англійця на сніданок, ніж його улюблені кукурудзяні пластівці з молоком і цукром, або тости з мармеладом, чай або кава [Немикіна А.І., Ракова К.І. 120 усних тем з англійської мови. C. 172].

Об одинадцятій годині у англійців традиційна перерва на чашечку чаю або кави. Опівдні, приблизно з години до двох, всі міські кафе переповнені. Це означає, що у Великобританії настав час ланчу. Однак перевагу супу англійці не віддають. Зазвичай вони з'їдають м'ясне блюдо і десерт. Жителі Англії люблять біфштекси, відбивні і ростбіфи, йоркширський пудинг або рибу з картоплею. Як правило, м'ясні страви подаються з великою кількістю овочів: бобами, горохом або кольоровою капустою. Ні в одній країні світу ви не зустрінете такого незрівнянного смаку соусу для овочів, як у Великобританії. Інгредієнти для цього соусу досить прості, але оригінальні: соняшникова олія, сіль, оцет, перець і майонез. На десерт, як правило, подають фрукти, пудинг або пиріг з чаєм.

Полудневий чай можна назвати прийомом їжі. Безсумнівно, чаювання є невід'ємною частиною англійської традиції. Міцний чай п'ють з цукром і вершками або з молоком. Такий чай відомий під назвою «англійський чай». І, навпаки, чай з лимоном в Англії вважається «російським чаєм». Увечері, після робочого дня, коли вся родина збирається за круглим столом, зазвичай подається м'ясне блюдо, потім компот або чай з пирогом.

Крім традиційних прийомів їжі жителі Великобританії дуже люблять всілякі пікніки. Вирушаючи відпочивати на природу, англійці, як правило, беруть з собою спеціально призначені для цих цілей корзини, наповнені гамбургерами і сендвічами, які готуються з тонко нарізаних шматочків хліба, змазаних маслом, і скибочок шинки, сиру, помідорів та листя капусти.

У цілому, звичайно, англійську кухню не можна вважати найкращою в світі ні за смаковими якостями, ні за критерієм здорового харчування. Просто мешканці Британських островів вважають за краще «хорошу звичайну їжу» [Немикіна А.І., Ракова К.І. 120 усних тем з англійської мови. C. 173.].

 

2.2 Структурна організація кулінарного рецепту

Кулінарний рецепт в англійській мові являє собою логічно зв'язаний текст, присвячений приготуванню різних страв і складається, як правило, з кількох простих речень, мета яких – перерахування послідовності дій. Однак іноді зустрічаються і складнопідрядні речення: If you have any gaps left at the end, patch these up with any remaining brioche, but make sure you save some for the base. When the tortillas begins to puff up or form air bubbles, flip it and turn the heat down to medium low.
   У синтаксисі англійської мови прості речення, у свою чергу, поділяються на непоширені і поширені [Бархударов Л.С. Структура простого речення. C. 99.]. У тексті англійського рецепту, як правило, вживаються поширені прості речення з відсутнім підметом. Наприклад: Sprinkle with fresh sliced basil. Remove to a plate and cut with a pizza cutting wheel or sharp knife. Add the sliced onions and cook, stirring occasionally, until the onions begin to soften. Add a pinch of sugar and the balsamic vinegar, cook for a few more minutes until the onions are thoroughly softened and translucent. Remove from heat. Sprinkle each tortilla with half a cup of shredded Asiago cheese. Add bits of ricotta cheese, 1/3 cup for each tortilla. Sprinkle with mushrooms and with the slightly caramelized onions. Sprinkle with a little salt and pepper.

 До складу поширеного простого речення входить, крім головних членів речення (у випадку з кулінарним рецептом – тільки присудок), і другорядні члени – означення, додаток та обставина. Другорядні члени речення пояснюють головні члени речення
Другорядні члени речення можуть пояснюватися іншими другорядними членами речення, складаючи з ними поширені члени речення. Наприклад: Bake pizza in a hot oven for 1 hour. У цьому випадку другорядний член речення an oven (додаток) пояснюється іншим другорядним членом hot (означення), утворюючи з ним поширений додаток a hot oven.

 Отже, розглянемо другорядні члени речення в тексті кулінарного рецепту.
Додаток. Додатком називається другорядний член речення, який означає предмет і відповідає на питання непрямих відмінків як з приводом, так і без приводу: whom? (Кого?), What? (Що?), To whom? (Кому?), By whom? (Ким?), About what? (Про що?) 
       Як і в українській, в англійській мові додаток буває прямим і непрямим. У тексті рецепту, як правило, зустрічається прямий додаток. Прямий додаток означає особу або предмет, на який безпосередньо переходить дія, виражена перехідним дієсловом, як в особистій і неособистій формі [Качалова К.Н., Ізраїльович Є.Є. Практична граматика англійської мови. С.375.]. Воно відповідає на питання whom? (Кого?) Або what? (Що?) І відповідає в українській мові додатку у знахідному відмінку без прийменника. Прямий додаток стоїть після дієслова. Наприклад: wash the potatoes thoroughly.

Прямий додаток в пропозиціях тексту кулінарного рецепту може бути виражене:
- іменником(take vegetables,        heat oven, wash the fruit, add the strawberries);
- займенником (flip it and turn,place it all (except thestrawberries) in a large pan with the caster sugar and 3 tbsp water);

- числівником (cook for 2 mins more, Line a 1.2-litre pudding basin, Heat 1 Tbsp olive oil, Preheat the oven to 450°F, weigh down with 2 x 400g cans of tomatoes);
- інфінітивом (Pierce the air bubbles with a knife tip or the tines of a fork to deflate them a bit. Spoon on a thin layer of tomato sauce, using the back of the spoon to spread over the cheese. Use the pizza peel to transfer the pizzas to the stone in the oven.).
       Означенням називається другорядний член речення, який позначає ознаку предмета і відповідає на питання what? (Який), what kind of? (Який), whose? (Чий?), Which? (Який, яке), how much, how many? (Скільки)

       Означення звичайно відноситься до іменника. Значно рідше воно відноситься до займенників-іменників (займенника one і займенників, похідних від some, any, every, no).

У тексті кулінарного рецепту означення може бути виражене:

- прикметником (Put it in a large tin);

- дієприкметником(Take 7 boiled eggs);

- числівником (Mix with two hundred grams of sugar);

- займенником (Grate some carrots).

        Обставина. Обставинами називаються другорядні члени речення, які позначають, як і за яких обставин (тобто Де? Коли? Навіщо? Чому? Тощо відбувається дія). Обставина звичайно відноситься до дієслова [Бонк Н.А. та ін Підручник англійської мови. C.79.].

       Обставини в тексті кулінарного рецепту можуть позначати:

- Час (Put the pan into the oven for 25 minutes);
- Місце (Turn the pasty out on the table. Bake in a moderate oven);
- Образ дії (Fry the salmon with great care. Peel the potatoes thoroughly);

- Мета (Add some salt to mix vegetables);

- Ступінь (Do not toast muffins too quickly. Butter the pieces slightly on both sides).
       Обставини, що виражають ступінь, можуть відноситься також до прикметників і прислівників. Наприклад: Fry the chips rather well. Boil chicken only slightly.
       Обставини в кулінарному рецепті можуть бути виражені:
- прислівником (Turn out the pie quickly);

- іменником з прийменником (Put the cream into the fridge);

- дієприкметником(While boiling, add some salt);

- інфінітивом (Put everything in a fridge to frozen);

- герундієм з прийменником (Wash beet before peeling).

        Зв'язок між реченнями в тексті рецепту здійснюється за допомогою логічно вмотивованої послідовності. Так як текст кулінарного рецепту представляє собою інструкцію приготування різних страв, то основне смислове навантаження в речені несуть прості присудки, виражені дієсловом. У зв'язку з цим в реченні часто зустрічаються однорідні присудки з інтонацією перерахування. Наприклад, Wash, peel and boil the potatoes, rub through a colander, add the water; then dissolve the yeast and salt in it, and stir in sufficient flour to make a moist paste. [Структурний синтаксис англійської мови. C. 63].

        Зв'язок між реченнями в тексті рецепту забезпечує смисловий повтор, який може здійснюватися в такий спосіб: а) буквальне повторення слова, яке виявляється «містком» для зв'язку з попереднім реченням (Take one big potato. Wash the potato.), б) замінює його займенник 3 особи (Pour the heavy cream into a bowl. Whip it until soft peaks form.); в) його синонім (Cut some potatoes, carrots, cucumbers, tomatoes and peppers. Mix vegetables, and add some salt.); г) слово не синонімічне, але позначає той самий предмет (Put cut into pieces fish in a pot. Pour a glass of water. Add some salt ... And put a pot in a moderate oven.), е) вказівний займенник, що виражає тотожність явищ або тотожність їх якісних і кількісних ознак (Cut bananas, grapes, oranges and apples. Add some cream. Mix it and put everything in a fridge.) [Солганик Г.Я . Синтаксична стилістика. C. 59.].

         Залежно від мети висловлювання речення в англійській мові поділяються на такі види: розповідні, питальні, наказові й оклику [Качалова К.Н., Ізраїльович Є.Є. Практична граматика англійської мови. С.35.]. Текст кулінарного рецептускладається, як правило, з наказових речень. Наприклад: Cook the rice in double its volume of boiling salted water or, better still, in fish stock ... Peel and seed the cucumber and cut the flesh into pieces no larger than matchsticks ... Melt the butter in a flameproof casserole, add the sticks of cucumber and cook over medium-low heat for 2 minutes, just stirring occasionally ...

           Наказові речення слугують для спонукання до вчинення будь-якої дії. У кулінарному рецепті наказове речення, як правило, виражає вказівку на спосіб приготування різних страв. Наказове речення  може бути як стверджувальним(Toss everything lightly and set aside for at least 40 minutes), так і заперечним(Do not toast muffins to quickly, otherwise the middle of them will not be warmed through).
           Дієслово в наказовому реченні вживається у формі наказового способу. Дієслово в наказовому способі висловлює спонукання до дії і зустрічається як в позитивній, так і в заперечній формі. Стверджувальна форма наказового способу збігається за формою з інфінітивом (без частки to). Наприклад: Peel and seed the cucumber. Toss the ingredients gently but thoroughly to mix them well. Дієслово в наказовому способі вживається тільки у формі 2 особи.

        Заперечна форма наказового способу утворюється за допомогою допоміжного дієслова do і негативної частки not. Наприклад,  Do not boil eggs to long. Do not toast bread to quickly. Порядок слів у наказовому реченні такий же, як і в розповідному. Наказове речення, проте, починається з присудка, оскільки підмет зазвичай не згадується.

         Дієслово-присудок у наказових реченнях, перш за все, може вживатися в одній єдиній формі - у формі імперативу (Наприклад: Lay the fish on top of the cucumber, don't stir it in. Р ut the watercress into a food-processor and reduce it to green flecks. Melt the butter in a flameproof casserole.), в той час як в реченнях розповідна і питальна форма дієслова-присудка може бути в будь-якій формі (крім форми імперативу) - як теперішнього(I write letters every day. He speaks French very well. We shell send you the documents as soon as we receive them from Moscow), так і умовного способу (They covered the goods with canvas lest they be damaged by rain. I wish he were with us. The translation ill be finished tomorrow), так і минулого часу, оскільки це може також бути форма модального дієслова (He may have returned to Moscow. If I had a good dictionary I could translate the article. He cannot finish his work next week). [Качалова К.Н., Ізраїльович Є.Є. Практична граматика англійської мови. С.377].

         Для наказових речень типовою є еліптична структура. Еліптичним (elliptical) називається речення, в якому принаймні одне слово представлене нульовим варіантом (Бархударов ...).  Наприклад,  Stir together the flour, salt, sugar, suet and dried fruit. Roll the pudding in the cloth and tie the ends tightly. Turn the pudding onto a hot dish and serve with custard. Хоча іноді зустрічаються і відхилення, тобто двоскладні речення з наявністю в них головних членів речення: як присудка, так і підлягає. Наприклад, Do not toast them too quickly, otherwise the middle of the muffin will not be warmed through.

         Узагалі, проблема еліпса є однією з найбільш спірних в лінгвістиці, і те чи інше її трактування залежить від розуміння дослідником сутності мовних одиниць взагалі. Для традиційної нормативної граматики англійської мови представляється безсумнівним, що будь-яке речення характеризується, перш за все, наявністю підмето-присудкової структури і що всяке  відхилення від цієї структури слід пояснювати як явище еліпса, тобто «Опущення» тих чи інших елементів структури речення [Бархударов Л.С. Структура простого речення. C.99].
       Таким чином, усі ці ознаки характеризують структуру наказового речення кулінарного рецепту як вельми специфічну, відмінну від структури як розповідного, так і питальнього речення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2

У другому розділі представлені лінгвістичні особливості кулінарного рецепту, відображена його національно-культурна специфіка (на прикладі Великобританії), а також структурна організація.

 Ні в одній іншій європейській країні не шанують звичаї і традиції так, як у Великобританії. Навіть деякі традиційні особливості кухні збереглися в цій державі до цих пір, а рецепти приготування деяких страв сягають своїм корінням в глибоке минуле.

 Англійська кухня відома в усьому світі. Найбільшу популярність завоювали м'ясні страви (ростбіф, біфштекс, бекон). Однак самі англійці м'ясо їдять лише на обід. Вони більше полюбляють рибу, особливо смажену з картоплею. Овочі в Великобританії їдять мало, але круп'яні страви, особливо вівсяну кашу й пластівці, вважають за краще у великій кількості.

 Національним блюдом англійців є всілякі пудинги. А в певні свята стіл у Великобританії не обходиться без деяких традиційних страв. Наприклад, на Різдво незамінним блюдом є плам-пудинг і смажена індичка. З напоїв найбільше поширений чай.

 Крім традиційних переваг в кулінарії, англійці не зраджують своїм традиціям у виборі окремих страв вранці, в обідній час, а також увечері.

 Говорячи про структурну організацію, кулінарний рецепт є логічно пов'язаним текстом і складається в основному з декількох речень , мета яких - перерахування послідовності приготування страв.

Речення в тексті англійського кулінарного рецепту є, як правило, простими поширеними, з відсутнім підметом. До складу такого поширеного речення входять і другорядні члени, виражені додатком, означенням і обставиною. Додаток  в кулінарному рецепті зазвичай буває виражений  іменником, займенником, числівником, інфінітивом. Обставина в кулінарному рецепті буває представлена прислівником, іменником з прийменником, дієприкметником, інфінітивом, герундієм з прийменником; і може позначати час, місце, спосіб дії, мету, ступінь. Крім того, речення в англійському кулінарному рецепті є наказовими з еліптичною структурою.

 Зв'язок між реченнями в тексті рецепту може бути виражений  за допомогою логічно вмотивованої послідовності, а також смислового повтору, який може здійснюватися за допомогою буквального повторення слова, заміни займенником третьої особи, але позначає той же предмет словом, вказівним займенником.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Отже, в даному дослідженні нами була зроблена спроба виявити особливості такого типу тексту як кулінарний рецепт.

 У процесі роботи над досягненням поставленої мети були вирішені супутні завдання, що дозволяє зробити наступні висновки.

 Незважаючи на те, що останнім часом підвищився інтерес до кулінарного рецепту як типу тексту, і вчені починають звертатися до даної теми,але ,на жаль, це питання остаточно не вивчене. Існують різні класифікації типів тексту, що пояснюється численними комунікативними умовами його формування.

 Отже, тексти можна розділити на письмові та усні; монологічні і діалогічні; тексти різних жанрів і стилів; а також різні функціонально-семантичні типи текстів, серед яких традиційно найчастіше виділяються тексти-описи, тексти-розповіді та тексти-міркування і т.д .

 Кожен текст повинен мати такі обов'язкові ознаки: структурно-змістовна цілісність (цілісність); смислова зв'язність; тематична єдність (наявність однієї теми і основної думки); авторство та адресність; приналежність до певного типу і стилю мовлення в залежності від ситуації і цілей спілкування.

 Говорячи про кулінарний рецепт, необхідно відзначити, що даний тип тексту підрозділяється також на декілька видів: холодні страви та закуски, перші страви, другі страви, вироби з тіста, солодкі страви і напої.

 Крім того, нами були розглянуті лінгвістичні особливості англійського кулінарного рецепту, що включають в себе національно-культурну специфіку і структурну організацію.

 Розглянувши національно-культурні особливості англійського кулінарного рецепту, можна зробити наступні висновки. Жодна нація в Європі  не дотримується традицій у всьому, у тому числі і в кулінарії так,як англійці. На сніданок, наприклад, вони завжди їдять вівсяну кашу, яєчню з беконом, підсмажені скибочки білого хліба з апельсиновим джемом і, звичайно ж, чай, великими любителями якого вони є. Також нами було проведено підрахунок у процентному співвідношенні по популярності різних страв серед англійців.

 Що стосується структурної організації кулінарного рецепту, то він, як правило, складається з кількох простих поширених односкладних речень з відсутнім підметом. Зв'язок між реченнями в тексті англійського кулінарного рецепта здійснюється за допомогою логічно вмотивованої послідовності, а також смислового повтору, який може бути виражений через буквальне повторення слова, заміну займенником третьої особи, не синонімічним, що позначає той же предмет словом або вказівним займенником.

 У перспективі дослідження даної теми хотілося б розглянути питання, пов'язані з порівнянням англійських і українських рецептів, їх стилістичних, лексичних, синтаксичних та культурологічних особливостей. Не менш важливими і актуальними видаються питання, що стосуються назв і етимології використовуваних в них слів.  Порівняння рецептів різних країн показує, як багато спільного мають ці народи, що, у свою чергу, сприяє їх кращому взаєморозумінню та зближенню.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Джерела

 1.1. Ковальов Н.І. Російська кулінарія .- Ленінград: ИМА-Пресс, 1991. - 176 с.

 1.2. Кулінарні рецепти: З «Книги про смачну і здорову їжу». - 3-е вид., Стереотипне. - М.: Агропромиздат, 1992. - 335 с.

 1.3. Секрети домашньої кухні / Укл. Н.С. Філіппенко. - Мн.: ТОВ «тривіум», 1997. - 302 с.

 1.4. Classic_culinary_arts.com.

 1.5. Culinarynet.com.

 1.6. Ebicom.net / kitchen / page / foodlink.htm.

 1.7. Recipearchive.com.

 1.8. Recipesourse.com.

 1.9. Recipesourse.com / ethnic / Europe / british / indexall.html.

2. Науково-довідкова література

 2.1. Арнольд І.В. Стилістика сучасної англійської мови (стилістика декодування). Учеб. посібник для студентів пед. ін-ів за фахом «Іноземні мови». Вид. 2-е, перероб. - Л.: Просвіта, 1981. - 295 с.

 2.2. Ахманова О.С.  Словник лінгвістичних термінів. - М.: Сов. Енциклопедія, 1966. - С. 94.

 2.3. Баранов М.Т. та ін, Укр. яз.: Справ. матеріали: Учеб. посібник для учнів / М.Т. Баранова, Т.А. Костяева, А. В. Пруднікова; Під ред. Н.М. Шанського. - 4-е вид. - М.: Просвещение, 1988. - 261 с.

 2.4. Бархударов Л.С. Структура простого речення. М.: Видавництво Вища школа, 1966. - 199 с.

 2.5. Бєлошапкова В.А. Сучасна російська мова: Синтаксис. - М.: Вища школа, 1977. - С. 167.

 2.6. Бонк Н.А. та ін Підручник англійської мови. У 2 ч. / Н.А. Бонк, Н.А. Лук'янова, Л.Г. Памухіна. - Іваново: Фірма «Фора», 1995. -512 С.

 2.7. Вейхман Г.А. Новий погляд на синтаксис англійської мови. М.: АСТ, 2002. - 257 с.

 2.8. Гальперін І. Р. Стилістика англійської мови.  Підручник. Вид. 2-е, испр. і доп. - М.: Вищ.  школа, 1977. - 287c.

 2.9. Гальперін І.Р. Текст як об'єкт лінгвістичного дослідження. М.: Вища школа, 1981. - С. 25-27.

 2.10. Гузєєва К.А., трошки Т.Г. Англійська мова. Довідкові матеріали. - М.: Просвещение, 1988. - 292 с.

 2.11. Зимова І.А. Предметний аналіз тексту як предмета творіння / / Смислове сприйняття мовного повідомлення (в умовах масової комунікації). - М.: Наука, 1976. - С. 57 - 64.

 2.12. Іофік Л.Л.. Структурний синтаксис англійської мови.  Ленінград: Видавництво Ленінградського Університету, 1972. -176 С.

 2.13. Качалова К.Н., Ізраїльович Є.Є. Практична граматика англійської мови. - М.: Юнвес-Лист, 1998. - С.359.

 2.14. Косоножкіна Л.В. Практична стилістика англійської мови М.: МарТ, 2004 - 192 с.

 2.15. Кубрякова Е. С. Про текст і критерії його визначення. Текст. Структура і семантика. Т. 1. - М.: Гуманит. вид. центр ВЛАДОС, 2001. - С. 72-81.

 2.16. Мюллер В.К. Англо-російський словник: 70 000 слів і виразів. Ізд.13. - М.: Сов. енциклопедія, 1967. - 912 с.

 2.17. Народи світу: історико-етнографічний довідник / Гол. ред. Ю.В. Бромлей. Ред. колегія: С. А. Арутюнов, С.І. Брук, Т.А. Жданко и др. - М.: Сов. Енциклопедія, 1988. - 624 с.

 2.18. Немикіна А.І., Ракова К.І. 120 усних тем з англійської мови.  Київ: ГІППВ, 1997. -272 С.

 2.19. Нікітіна С.Г. Текст як комунікативна і дидактична одиниця навчання. М.: Гуманит. вид. центр ВЛАДОС, 2002. - C. 15-17.

 2.20. Новий Великий англо-російський словник: У 3 т. / Апресян Ю. Д., Меднікова Е. М., Петрова А. В. та ін; За заг. рук. Апресяна Ю. Д. І Меднікової Е. М. - 5-е вид., Стереотип. - М.: Рос. яз., 2000.

 2.21. Одінцов В.В. Стилістика тексту. - М.: Наука, 1980. - С. 121.

 2.22. Реферовская Є.А. Лінгвістичні дослідження структури тексту. - Л.: Наука, 1983. - 172 c.

 2.23. Севбо І.П. Про вивчення структури зв'язного тексту / / Лінгвістичні дослідження з загальної та слов'янської типології .- М.: Наука, 1966. - С. 16-32.

 2.24. Сиволап І.К. Книга про смачну і здорову їжу. М.: Піщепроміздат, 1955. - 410 с.

 2.25. Скоблікова Є.С. Сучасна російська мова

 Синтаксис простого речення: Учеб. посібник для студ.пед.ін-тов М.: Просвещение, 1979. - 184 с.

 2.26. Скребнев Ю.М. Основи стилістики англійської мови. Підручник для інститутів і факультетів іноземних мов. М.: Астрель; АСТ, 2003 - 224 с.

 2.27. Солганик Г.Я. Синтаксична стилістика. - М.: Вища школа. 1973. - 132-170 c.

 2.28. Тлумачний словник російської мови: 80 000 слів і вираз / Под ред. С.І. Ожегова, Н.Ю. Шведової - 4-е вид., Доповнене. - М.: Азбуковнику, 1999. - 944 с.

 2.29. Трикова М.В. Стилістика англійської мови.  Алма-Ата: Вид-во ДПІ 1985. - С. 13-43.

 2.30. Шаповал В.В. Текст джерела як об'єкт аналізу для філолога та історика. - М.: Гуманит. вид. центр ВЛАДОС, 2001. - С. 4-11.